1. Великий тлумачний словник сучасної мови

окличний

окли́чний

-а, -е.

Який виражає оклик.

Окличне речення — речення, яке виражає емоціонально-вольові прояви того, хто говорить, і вимовляється з підвищеною інтонацією.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окличний — окли́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. окличний — [окличнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. окличний — ОКЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає оклик. На письмі закінчені висловлювання – фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання. Ці розділові знаки відповідають ствердній, окличній, питальній інтонаціям (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. окличний — Окли́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. окличний — ОКЛИ́ЧНИЙ, а, е. Який виражає оклик. На письмі закінчені висловлювання — фрази відділяються крапкою, знаком оклику, знаком питання. Ці розділові знаки відповідають стверджуючій, окличній, питальній інтонаціям (Худ. чит.., 1955, 115). Словник української мови в 11 томах