около
о́коло
-а, с., діал.
1》 Зовнішня поверхня будівлі.
2》 Навколишня місцевість; околиця.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- около — о́коло іменник середнього роду зовнішня поверхня будівлі; навколишня місцевість, околиця діал. Орфографічний словник української мови
- около — 1. навколо, довкола, біля, побіля, поруч, обік, обіч, побіч, попри, окрай, поблизу, близько, недалеко, див. окольний 2. коло, майже, приблизно Словник чужослів Павло Штепа
- около — О́КОЛО, а, с., діал. 1. Зовнішня поверхня будівлі. Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (І. Словник української мови у 20 томах
- около — I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744... Словник синонімів української мови
- около — О́коло, -ла, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- около — О́КОЛО, а, с., діал. 1. Зовнішня поверхня будівлі. Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- около — Около, -ла с. Наружность, внѣшность. Порається коло хати. Роскрив її, оббив з окола і з середини. Мир. ХРВ. 293. Стіни були не опоряжені; около було оббите дощем. Левиц. Пов. 177. Два хліви мазати, а окола ще скільки! Конст. у. ум. окільце. Словник української мови Грінченка