около
О́КОЛО, а, с., діал.
1. Зовнішня поверхня будівлі.
Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (Н.-Лев., II, 1956, 389);
— Щоб було гарно, — говорили чепільські муляри, будівельники, скромно гаптуючи цегельний орнамент на околі двоповерхової середньої школи (Ле, Мої листи, 1945, 37).
2. Навколишня місцевість; околиця.
— Міркую Я про Кочеранюка старого. Гуцул-богатир, на все около Найславніший з давніх літ керманич (Фр., XIII, 1954, 332);
Він [Янка Купала].. спокійно поглядає на В’язинку.. І ніби й нині чує все около, Склоняючи перед поетом чоло, Його прекрасно-горде: Я мужик (Рильський, III, 1961, 280).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- около — о́коло іменник середнього роду зовнішня поверхня будівлі; навколишня місцевість, околиця діал. Орфографічний словник української мови
- около — 1. навколо, довкола, біля, побіля, поруч, обік, обіч, побіч, попри, окрай, поблизу, близько, недалеко, див. окольний 2. коло, майже, приблизно Словник чужослів Павло Штепа
- около — -а, с., діал. 1》 Зовнішня поверхня будівлі. 2》 Навколишня місцевість; околиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- около — О́КОЛО, а, с., діал. 1. Зовнішня поверхня будівлі. Червонуваті небілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (І. Словник української мови у 20 томах
- около — I. ОКО́ЛИЦЯ (місцевість, що прилягає до чого-небудь, оточує щось), ОКРУ́ГА, ОКРУГ рідше, КРУЖИНА́ рідко, ОКІ́Л розм., ОКО́ЛІЯ заст., О́КОЛО діал. Здобувши Богородчанську фортецю.., 1744... Словник синонімів української мови
- около — О́коло, -ла, -лові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- около — Около, -ла с. Наружность, внѣшность. Порається коло хати. Роскрив її, оббив з окола і з середини. Мир. ХРВ. 293. Стіни були не опоряжені; около було оббите дощем. Левиц. Пов. 177. Два хліви мазати, а окола ще скільки! Конст. у. ум. окільце. Словник української мови Грінченка