омана

Значення в інших словниках

1. омана — ома́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. омана — Міраж, ілюзія, мариво, г. злуда; (хибне уявлення) зап. заблуд; (нечесність) ОБЛУДА, обман, р. обдур. Словник синонімів Караванського
3. омана — ОМА́НА, и, ж. 1. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії – пісня моєї країни?... Словник української мови у 20 томах
4. омана — пуска́ти / пусти́ти ману́ (в ві́чі). Обдурювати, змушувати вірити в що-небудь нереальне. — Ходімо разом,— гукають перші.— Куди? — Та до пана ж. Волі правити.— Ідіть, коли його (пана) самого вже правцем поставило,— хтось одказав. Душ з п’ять зареготало. Фразеологічний словник української мови
5. омана — ІЛЮ́ЗІЯ перев. мн. (нездійсненна мрія, необґрунтовані сподівання), ОМА́НА, ФАНТА́ЗІЯ перев. мн. — Не треба ілюзій, не треба омани, — сердилась на себе Раїса (М. Словник синонімів української мови
6. омана — Обма́на і ома́на, -ни, -ні ома́на і обма́на, -ни, -ні, -ною; ома́ни, ома́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. омана — ОМА́НА, и, ж. 1. Хибне сприйняття дійсності, зумовлене неправильним, викривленим відображенням її органами чуття; уявний образ чого-небудь, що помилково сприймається як дійсний. Що се? У сьому глухому закутку Бессарабії — пісня моєї країни?... Словник української мови в 11 томах
8. омана — Ома́на, -ни ж. 1) Обманъ зрѣнія, миражъ, призракъ. 2) Заблужденіе. Журба світу сього і омана брацтва входять і глушать слово. Єв. Мр. IV. 19. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. Словник української мови Грінченка