ораторія

орато́рія

I -ї, ж.

Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання.

II -ї, ж.

Приміщення у католицькому храмі для моління.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ораторія — орато́рія 1 іменник жіночого роду музичний твір орато́рія 2 іменник жіночого роду приміщення в католицькому храмі Орфографічний словник української мови
  2. ораторія — (іт. oratorio, від лат. oro — говорю, благаю) — великий концертний твір на певний сюжет для солістів, хору і симфонічного оркестру. О. виникла в XVII ст. Словник-довідник музичних термінів
  3. ораторія — ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. * У порівн. Він [Юра] викрикує їх [вірші], як ораторії, виспівує, мов пісні (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. ораторія — орато́рія (від лат. oratorium – місце молитви) великий музичний твір для хору, солістів (співаків, іноді читців) і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ораторія — Вокально-інструментальний несценічний твір на релігійну або світську тему, складається із речитативів, арій, хорів, оркестрових партій та інколи партій наратора (testo); о. відома від бл. 1600. Універсальний словник-енциклопедія
  6. ораторія — ОРАТО́РІЯ¹, ї, ж. Великий музичний твір для хору, співаків-солістів і симфонічного оркестру, написаний на драматичний сюжет і призначений для концертного виконання. Словник української мови в 11 томах
  7. ораторія — (італ. < лат.) Молитовня при церкві для співів, приміщення для обговорення проповідей. Архітектура і монументальне мистецтво