орудок

Значення в інших словниках

1. орудок — ору́док іменник чоловічого роду рідко Орфографічний словник української мови
2. орудок — ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький “узявся, – за його словами, – до сцени, вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного” (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
3. орудок — ОРУ́ДОК, дку, ч., заст., рідко. Засіб. У 1872 році в Києві було дозволено приватну виставу, і при допомозі М. В. Лисенка М. П. Старицький "узявся, — за його словами, — до сцени, — вважаючи її за могутній орудок до розвиття [розвитку] самопізнання народного" (Життя Саксаганського, 1957, 25). Словник української мови в 11 томах