освідчини

Значення в інших словниках

1. освідчини — Передшлюбне признання [I] Словник з творів Івана Франка
2. освідчини — осві́дчини множинний іменник діал. Орфографічний словник української мови
3. освідчини — ОСВІ́ДЧИНИ, чин, мн., діал. Освідчення. – Освідчин поважного чоловіка не можу прийняти, .. не хочу, щоб моя особа була тягарем для вас (О. Кобилянська); Коли оця Туся буде і далі так до ладу думати, то з його освідчин нічого не вийде (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
4. освідчини — ОСВІ́ДЧИНИ, чин, мн., діал. Освідчення. Коли оця Туся буде і далі так до ладу думати, то з його освідчин нічого не вийде (Вільде, Троянди.., 1961, 116). Словник української мови в 11 томах