1. Словник української мови у 20 томах

освідчини

ОСВІ́ДЧИНИ, чин, мн., діал.

Освідчення.

– Освідчин поважного чоловіка не можу прийняти, .. не хочу, щоб моя особа була тягарем для вас (О. Кобилянська);

Коли оця Туся буде і далі так до ладу думати, то з його освідчин нічого не вийде (Ірина Вільде).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освідчини — Передшлюбне признання [I] Словник з творів Івана Франка
  2. освідчини — осві́дчини множинний іменник діал. Орфографічний словник української мови
  3. освідчини — -чин, мн., діал. Освідчення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. освідчини — ОСВІ́ДЧИНИ, чин, мн., діал. Освідчення. Коли оця Туся буде і далі так до ладу думати, то з його освідчин нічого не вийде (Вільде, Троянди.., 1961, 116). Словник української мови в 11 томах