1. Великий тлумачний словник сучасної мови

освічувати

осві́чувати

I -ую, -уєш, недок., освітити, -ічу, -ітиш, док., перех., рідко.

Те саме, що освітлювати.

II -ую, -уєш, недок., освітити, -ічу, -ітиш, док., перех., рідко.

Дбати про чию-небудь освіту, знання, культуру і т. ін.

|| Робити когось освіченим, обізнаним, свідомим; поповнювати чиї-небудь знання, навчати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. освічувати — осві́чувати 1 дієслово недоконаного виду освітлювати рідко осві́чувати 2 дієслово недоконаного виду дбати про чиюсь освіту, знання, культуру рідко Орфографічний словник української мови
  2. освічувати — (народ) просвічувати, навчати, освідомлювати, Р. ОСВІТЛЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. освічувати — ОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., кого, що, рідко. Те саме, що осві́тлювати. І сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить (прислів'я); Сонце било на Мотрю косим промінням, освічувало її з одного боку (І. Словник української мови у 20 томах
  4. освічувати — I. ОСВІТИ́ТИ (зробити видним, освітленим кого-, що-небудь, наповнити світлом щось — про джерело світла, світло), ОСВІТЛИ́ТИ, ОПРОМІ́НИТИ, ПРОСВІТИ́ТИ, ВИ́СВІТИТИ, ВИ́СВІТЛИТИ, РОЗСВІТИ́ТИ, ПРОСВІТЛИ́ТИ, УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) підсил., ОСЯ́ЯТИ (ОСЯ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  5. освічувати — Осві́чувати, -чую, -чуєш; освіти́ти, освічу́, осві́тиш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. освічувати — ОСВІ́ЧУВАТИ¹, ую, уєш, недок., ОСВІТИ́ТИ, ічу́, і́тиш, док., перех., рідко. Те саме, що осві́тлювати. І сонце не всі гори освічує, хоча високо ходить (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
  7. освічувати — Освічувати, -чую, -єш сов. в. освіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Освѣщать, освѣтить. Світло так і б'є... освічує верби й вишні. Левиц. І. Зірочка зійшла, усе поле освітила. Мет. 80. 2) Просвѣщать, просвѣтить. Словник української мови Грінченка