остро

Значення в інших словниках

1. остро — О́стро. Присл. до острий. Друге розпорядженє наказує плекати національну терпимість і виступає остро против всяких заходів і змагань, викликуючих між учениками ріжних народностий ненависть (Б. Українська літературна мова на Буковині
2. остро — О́СТРО, заст., діал. Присл. до о́стрий. Ой ковалю, ковалику, підкуй коня остро, Ой най сяду та й поїду до дівчини просто (з народної пісні); – Що тут везеш на возі? – запитав він остро (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
3. остро — о́стро 1. гостро (ст) 2. категорично, уїдливо, рішуче (ст): Не можна так остро відповідати Таткові. Так негарно, нечемно (Авторка) 3. сильно (про почуття)(ст): Я все дуже остро реаґую на кривду (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. остро — О́СТРО, заст., діал. Присл. до о́стрий. Ой ковалю, ковалику, підкуй коня остро. Ой най сяду та й поїду до дівчини просто (Коломийки, 1969, 78); — Що тут везеш на возі? — запитав він остро (Фр., III, 1950, 212). Словник української мови в 11 томах