оточуючий
ото́чуючий
-а, -е.
Дієприкм. акт. теп. ч. до оточувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оточуючий — ото́чуючий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
- оточуючий — ОТО́ЧУЮЧИЙ, а, е, рідко. Який оточує кого-, що-небудь. Параскіца хрестилась та била поклони, а на обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (М. Коцюбинський); Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Ірина Вільде). Словник української мови у 20 томах
- оточуючий — НАВКО́ЛИШНІЙ (який міститься навколо або поблизу когось, чогось), ДОВКО́ЛИШНІЙ, ОКО́ЛИШНІЙ, НАВКРУ́ЖНИЙ розм., ОКО́ЛИЧНИЙ розм., ОТО́ЧУЮЧИЙ рідко, НАОКО́ЛЬНИЙ рідко; ПОБІ́ЧНИЙ (розташований по обидва боки або навколо чого-небудь). Словник синонімів української мови
- оточуючий — ОТО́ЧУЮЧИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. теп. ч. до ото́чувати. Параскіца хрестилась та била поклони, а на обличчях оточуючої її жіноти малювався кислий вираз (Коцюб., І, 1955, 277); Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Вільде, Сестри.., 1958, 99). Словник української мови в 11 томах