офірувати

Значення в інших словниках

1. офірувати — Офірува́ти: — жертвувати [30;51] Словник з творів Івана Франка
2. офірувати — офірува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
3. офірувати — див. ЖЕРТВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
4. офірувати — Жертвувати, пожертвувати, присвячувати, присвятити, поприсвячувати Словник чужослів Павло Штепа
5. офірувати — Ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати. Холодний повів холодну халабуду обдавав, палахкотіло полум'я любові, котрому ти життя офірував. (ЧТ:105). Словник поетичної мови Василя Стуса
6. офірувати — ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод. Те саме, що же́ртвувати. Не словом – ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала... (М. Словник української мови у 20 томах
7. офірувати — ЖЕ́РТВУВАТИ (давати добровільно що-небудь на користь когось, чогось), ОФІРУВА́ТИ рідше; ПОДАВА́ТИ (давати милостиню). — Док.: поже́ртвувати, відда́ти, офірува́ти, пода́ти. Словник синонімів української мови
8. офірувати — Офірува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. офірувати — ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що же́ртвувати. Не словом — ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах
10. офірувати — Офірува́ти, -рую, -єш гл. = охвірувати. Чуб. ІІІ. 376. Словник української мови Грінченка