офірувати
офірува́ти
Ую, -уєш, недок., перех., рідко. Те саме, що жертвувати.
Холодний повів
холодну халабуду обдавав,
палахкотіло полум'я любові,
котрому ти життя офірував. (ЧТ:105).
Джерело:
Словник поетичної мови Василя Стуса
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- офірувати — Офірува́ти: — жертвувати [30;51] Словник з творів Івана Франка
- офірувати — офірува́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- офірувати — див. ЖЕРТВУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- офірувати — -ую, -уєш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що жертвувати. Офірувати собою — те саме, що Жертвувати собою (див. жертвувати). Великий тлумачний словник сучасної мови
- офірувати — Жертвувати, пожертвувати, присвячувати, присвятити, поприсвячувати Словник чужослів Павло Штепа
- офірувати — ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., кого, що і без прям. дод. Те саме, що же́ртвувати. Не словом – ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала... (М. Словник української мови у 20 томах
- офірувати — ЖЕ́РТВУВАТИ (давати добровільно що-небудь на користь когось, чогось), ОФІРУВА́ТИ рідше; ПОДАВА́ТИ (давати милостиню). — Док.: поже́ртвувати, відда́ти, офірува́ти, пода́ти. Словник синонімів української мови
- офірувати — Офірува́ти, -ру́ю, -ру́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- офірувати — ОФІРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. і неперех., рідко. Те саме, що же́ртвувати. Не словом — ділом ти життя За брата щиро покладала, Йому, як добрая сестра, Усі скарби свого добра Ти без жалю офірувала… (Стар., Поет. тв. Словник української мови в 11 томах
- офірувати — Офірува́ти, -рую, -єш гл. = охвірувати. Чуб. ІІІ. 376. Словник української мови Грінченка