ощасливлений
ощасли́влений
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до ощасливити.
|| у знач. прикм.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ощасливлений — ощасли́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- ощасливлений — див. щасливий Словник синонімів Вусика
- ощасливлений — [ошчаслиўлеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- ощасливлений — ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ощасли́вити. Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей (О. Гончар); Я був ощасливлений тим поглядом (Ю. Збанацький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
- ощасливлений — ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ощасли́вити. Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей (Гончар, Тронка, 1963, 300); // У знач. прикм. Словник української мови в 11 томах