1. Словник української мови в 11 томах

ощасливлений

ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ощасли́вити.

Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей (Гончар, Тронка, 1963, 300);

// У знач. прикм.

Зблідлий, ощасливлений Кузьмін став на нетверді ноги, гарячим поглядом обійняв комісара (Збан., Сеспель, 1961, 72);

Після вечері вся ощасливлена Кухтина сім’я говорила про домашні справи та про те, що в селі робиться (Іщук, Вербівчани, 1961, 97).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ощасливлений — ощасли́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ощасливлений — див. щасливий Словник синонімів Вусика
  3. ощасливлений — [ошчаслиўлеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. ощасливлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ощасливити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ощасливлений — ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ощасли́вити. Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей (О. Гончар); Я був ощасливлений тим поглядом (Ю. Збанацький); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах