1. Великий тлумачний словник сучасної мови

панок

пано́к

-нка, ч., розм.

1》 Небагатий поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні і Білорусі.

2》 Зневажл. до пан.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панок — пано́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. панок — див. багатий; пан Словник синонімів Вусика
  3. панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. іст. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Б. Словник української мови у 20 томах
  4. панок — ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І. Словник синонімів української мови
  5. панок — Пано́к, панка́; -нки́, -нкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Гр. Словник української мови в 11 томах
  7. панок — Панок, -нка м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. ум. паночок. Словник української мови Грінченка