панок
ПАНО́К, нка́, ч., розм.
1. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, дореволюційній Україні і Білорусії.
У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Гр., І, 1963, 403);
Вона бачила в панському дворі гарних дідичів-паничів, але багаті паничі її не сватали, а за бідних економів та польських панків її не дав би батько (Н.-Лев., III, 1956, 49).
2. Зневажл. до пан.
Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство. Не малий буде він панок. На панщину ввесь світ поганить (Котл., І, 1952, 70);
Дивляться — їде якийсь панок чи купець в бричці у триконь, добре убраний — у синій чуйці, з кримських смушків шапка (Стор., І, 1957, 51);
— Не тікай, пане, не втечеш!.. Не втечеш — доля доганяє! Стій!.. — Заверещав панок. Гаряче дихання повстанського коня вже обпікало йому спину (Довж., І, 1958, 132).
Значення в інших словниках
- панок — пано́к іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- панок — див. багатий; пан Словник синонімів Вусика
- панок — -нка, ч., розм. 1》 Небагатий поміщик у старих Польщі, Литві, дореволюційних Україні і Білорусі. 2》 Зневажл. до пан. Великий тлумачний словник сучасної мови
- панок — ПАНО́К, нка́, ч., розм. 1. іст. Небагатий поміщик у старій Польщі, Литві, Україні і Білорусії. У декого з своїх громадян він купив кілька наділів, а потім у одного панка невеличкий клаптик землі (Б. Словник української мови у 20 томах
- панок — ПАНО́К (небагатий поміщик), ПОЛУ́ПАНОК розм., ПІ́ДПАНОК заст. Гордий з панами та магнатами, Єремія не гордував з тими панками, що були менші за його і корились йому (І. Словник синонімів української мови
- панок — Пано́к, панка́; -нки́, -нкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- панок — Панок, -нка м. Мелкопомѣстный помѣщикъ. Василь, як москаль, став на самім переду, де звичайно стоять на селах панки да підпанки та попаді з дочками. Левиц. І. 13. ум. паночок. Словник української мови Грінченка