панібратчик
панібра́тчик
-а, ч.
1》 Зменш. до панібрат.
2》 Член одного з національно-православних братств в Україні, які боролися з насильницькою полонізацією та окатоличенням українців під польським пануванням у 14-17 ст.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- панібратчик — панібра́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- панібратчик — ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Учасник панібратства (у 2 знач.). Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- панібратчик — ПРИ́ЯТЕЛЬ (хороший, близький знайомий), ПАНІБРА́Т розм., ПАНІБРА́ТЧИК розм. Поки щастя плужить, доти приятель служить (прислів'я); Ой, візьмемо, панібрате, Старі кухлі полив'яні, Горілкою наливані; Ой, вип'ємо за дівчину, За дівчину вродливую, Весну мою щасливую (Я. Щоголів). Словник синонімів української мови
- панібратчик — ПАНІБРА́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Учасник панібратства (у 2 знач.). Максим поздоровкався з панібратчиками, вийшов з хати (Мирний, II, 1954, 228). Словник української мови в 11 томах