паркан
парка́н
-а, ч.
Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа.
Живий паркан — щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують із метою відгородити чи обгородити що-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паркан — парка́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- паркан — ОГОРОЖА, баркан; (частокіл) палісада, (живий) живопліт; парканець. Словник синонімів Караванського
- паркан — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- паркан — [паркан] -ана/-ну, м. (на) -н'і, мн. -ани/ -ние, -ан'іў/-н'іў Орфоепічний словник української мови
- паркан — ПАРКА́Н, а, ч. Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ґанком на побілених стовпах і .. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Л. Словник української мови у 20 томах
- паркан — па́ркан вул. комір (ст) ◊ па́ркан підня́ти вул. підняти комір (ст)||паркан поставити ◊ па́ркан поста́вити = па́ркан підняти Лексикон львівський: поважно і на жарт
- паркан — ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Словник синонімів української мови
- паркан — Барка́н і парка́н, -на́; на -ні́; -кани́, -ні́в парка́н і барка́н, -на́, на -ні́; -кани́, -ні́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- паркан — ПАРКА́Н, а, ч. Стіна, звичайно дерев’яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ганком на побілених стовпах і.. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Март., Тв. Словник української мови в 11 томах
- паркан — Дерев'яна огорожа навколо території. Звичайно була глухою і вищою за людський зріст. Архітектура і монументальне мистецтво
- паркан — Паркан, -ну м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313. Словник української мови Грінченка