паркан

ОГОРО́ЖА (те, що відгороджує, оточує що-небудь), ЗАГОРО́ДА, ЗАГОРО́ЖА, ОГОРО́ДА рідше, ОГРА́ДА рідше, ГОРО́ЖА рідше, ХИСТ діал.; МУР, СТІНА́ (перев. з цегли); ВІР'Я́ (ВОР'Я) рідше (з жердин). Не обгорожуй себе огорожею, а приятелями (прислів'я); Перед ним (Ремо) майнули темні голови, повиті чадрами, що сьогодні дивились на нього з прощілин, загород, парканів (О. Досвітній); Працювала саме (Оксана), розставляла очеретяні загорожі для захисту сьогорічних саджанців (О. Гончар); Кум скочив мерщій з огороди і побіг до хати (Панас Мирний); А вже хто був (у Києві), то знає братство на Подолі, знає ту високу з дзиґарками дзвіницю, муровану кругом ограду (П. Куліш); Ржуть нетерпляче (коні), диханням огнистим повітря сповняють. Б'ють копитами в ворота і рвуться вперед за горожу (М. Зеров); Вітрюга такий, що аж хист вириває з землі навкруг пасіки (Словник Б. Грінченка); На подвір'ї, огородженому низьким кам'яним муром, колоди лісу, розбитий грузовик (Л. Дмитерко); Споруджена близько чотирьох тисячоліть тому, Велика Китайська стіна (довжина 6250 кілометрів) захищала країну від нападів ворогів (з журналу); Якесь горе вже йде до неї, вже ніби заглядає у двір через вір'я (І. Нечуй-Левицький). — Пор. парка́н, тин.

ПАРКА́Н (огорожа, перев. дерев'яна), БАРКА́Н діал., ОПАРКА́НЕННЯ діал., ДІЛОВА́ННЯ діал.; ПРИ́САДОК, ПАЛІСА́ДНИК (невисокий, легкий); ШТАХЕ́ТИ мн., ШТАХЕ́Т, ШТАХЕ́ТНИК, ШТАХЕ́ТТЯ (перев. з дощечок); ЧАСТОКІ́Л, ГОСТРОКІ́Л, ОСТРОКІ́Л діал. (з щільно підігнаних вбитих у землю кілків, паль). Крізь щілину в паркані ми пролізли до саду (Л. Смілянський); Город був обведений кругом дощатим барканом (Грицько Григоренко); Ніби розлетілось якесь високе опарканення, що моє особисте відділяло від решти світу (Ірина Вільде); Курені були побудовані з доброго лісу.. і наоколо обгороджені ділованням (О. Стороженко); Через колючий дротяний присадок перехилилась жіноча постать (О. Досвітній); Будиночки.. з двориками кожного з них, огороджені дерев'яними палісадниками, тяглися з обох боків вулички (Г. Коцюба); За суцільними штахетами біліли низенькі будиночки (Є. Гуцало); З-за штахета виглядали великі квіти жоржин (С. Чорнобривець); Іній блискотів і на даху будинку, на штахетнику (Ю. Мушкетик); Далі од шляху довга шеренга гостроверхого штахеття, як густий ряд грізних списів (С. Васильченко); Високий частокіл йшов од самих воріт до дому (І. Нечуй-Левицький); Місто.. зокола було обмежоване високим земляним валом і добрим дубовим гостроколом (М. Старицький); З верхів остроколу посипалися ратища і стріли (Юліан Опільський). — Пор. огоро́жа, тин.

ТИН (огорожа з лози, хворосту тощо); ЛІ́СА, ПЛІТ, О́ПЛІТ діал., О́ПЛІТОК діал.; ПЕРЕТИ́НОК, ПЕРЕТИКА діал. (невеликий). А барвінок! Барвінок хрещатий! Притоптаний, коло тину Засихає, в'яне! (Т. Шевченко); Як гордо щепами хвалився він мені В саду малесенькім, обведенім убого Низькою лісою (М. Рильський); Там білий домичок стоїть.. Наокруга густенький пліт (С. Руданський); Оплотом його (виноградник) огородив (Словник Б. Грінченка); Прийшов (Юрко) з якимось плетеним кошиком, якого він тут же поніс у бузину за оплітком (П. Козланюк); Якби мені не тиночки Та й не перетинки, Ходив би я до дівчини Та щовечоринки (пісня). — Пор. огоро́жа, паркан.