парко

Значення в інших словниках

1. парко — па́рко присудкове слово незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
2. парко — див. жарко Словник синонімів Вусика
3. парко — ПА́РКО. Присл. до парки́й. Десь збоку корова парко диха мало не в саме лице (К. Гордієнко); // у знач. присудк. сл. Надворі було парко, варко, – дихати нічим (Панас Мирний); Вже й осінь виглядає з-за кукурудзи, а парко, як у липні (Є. Кравченко). Словник української мови у 20 томах
4. парко — ПА́РКО. Присл. до парки́й. Десь збоку корова парко диха мало не в саме лице (Горд., Діти.., 1937, 36); // у знач. присудк. сл. Надворі було парко, варко, — дихати нічим (Мирний, І, 1954, 306); Вже й осінь виглядає з-за кукурудзи, а парко, як у липні (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 165). Словник української мови в 11 томах
5. парко — Парко нар. Жарко, душно. Парко в хаті, — одчини кватирку. Лохв. у. Словник української мови Грінченка