парост

Значення в інших словниках

1. парост — па́рост іменник чоловічого роду паросток Орфографічний словник української мови
2. парост — ПА́РОСТ, у, ч. Те саме, що па́росток. З будяків дикий мак блисне тобі у вічі. І потоне в буйних паростах між рівчаками (І. Микитенко); Я син твій, нене-Україно, Народу парост я твого (І. Манжура). Словник української мови у 20 томах
3. парост — НАЩА́ДОК (людина стосовно до своїх предків), ПОТО́МОК, ПА́РОСТОК заст., поет., ПА́РОСТЬ (ПА́РОСТ рідше) заст., поет., ВИ́ПЛОДОК зневажл. Дворецький обставив покої багатою обставою, яка личила й подобала нащадкові славного роду князів Вишневецьких (І. Словник синонімів української мови
4. парост — Па́ро[і]ст, -росту; -рости, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. парост — ПА́РОСТ, у, ч. Те саме, що па́росток. З будяків дикий мак блисне тобі у вічі. І потоне в буйних паростах між рівчаками (Мик., II, 1957, 34); Я син твій, нене-Україно, Народу парост я твого (Манж., Тв., 1955, 133). Словник української мови в 11 томах
6. парост — Парост, -та м. 1) Молодой отростокъ; побѣгъ, ростокъ. Зеленая та дібрівонько, чого в тебе та борів много, зеленого та ні одного, пароста ні од одного. Мет. 154. 2) Лучъ. Роспустилися парости ясної зорі. Мет. 436. ум. паросток, паросточок. Словник української мови Грінченка