1. Великий тлумачний словник сучасної мови

передоручати

передоруча́ти

-аю, -аєш, недок., передоручити, -учу, -учиш, док., перех.

1》 Доручати іншому виконання того, що повинен був виконати сам.

|| Доручати, довіряти охорону кого-, чого-небудь, турботи, піклування про когось, щось, догляд за кимось, чимось іншій людині.

2》 Передавати іншому право дій за дорученням (у 2 знач.), раніше надане самому.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. передоручати — передоруча́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. передоручати — ПЕРЕДОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДОРУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., кого, що, кому. 1. Доручати іншому виконання того, що повинен був виконати сам. Словник української мови у 20 томах
  3. передоручати — ПЕРЕДОРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕДОРУЧИ́ТИ, учу́, у́чиш, док., перех. 1. Доручати іншому виконання того, що повинен був виконати сам. Словник української мови в 11 томах