перемет

Значення в інших словниках

1. перемет — переме́т 1 іменник чоловічого роду купа снігу переме́т 2 іменник чоловічого роду рибальська снасть Орфографічний словник української мови
2. перемет — Замет, перевій, кучугура; (на рибу) низка гачків; ФР. перепона. Словник синонімів Караванського
3. перемет — див. замет Словник синонімів Вусика
4. перемет — ПЕРЕМЕ́Т¹, ПЕРЕМІ́Т, у, ч. Купа снігу, наметена вітром поперек шляху; довгий замет. Коцюрблячись, долаючи снігові перемети, кинулися [хлопці] до хутора, що вже чорнів через снігову імличку (Григорій Тютюнник); Цілісіньку ніч гуляла метелиця... Словник української мови у 20 томах
5. перемет — ЗАМЕ́Т (наметена вітром купа снігу), НАМЕ́Т, КУЧУГУ́РА підсил., ЗА́СТРУГ рідко, ЗАМЕ́ТА діал., ЗА́МЕТЬ діал., ЗАБІ́Й діал., ЗАБО́ЇНА діал., СУ́ГОРБ діал., ЦІЛИ́К заст.; ПЕРЕМЕ́Т (поперек дороги). Снігові замети лежать у саду (О. Словник синонімів української мови
6. перемет — ПЕРЕМЕ́Т¹, у, ч. Купа снігу, наметена вітром поперек шляху; довгий замет. Коцюрблячись, долаючи снігові перемети, кинулися [хлопці] до хутора, що вже чорнів через снігову імличку (Тют. Словник української мови в 11 томах
7. перемет — Переме́т, -ту м. 1) Снѣжный сугробъ поперегъ дороги. По дорогах перемети великі, то з сіном і їхати не можно: то вгору, то вниз сани стають. Волч. у. 2) Рыболовный снарядъ: бичевка поперегъ рѣки, по которой прикрѣпленъ рядъ удочекъ. Вас. 188. Словник української мови Грінченка