переможний
перемо́жний
-а, -е.
1》 Стос. до перемоги.
|| Який переміг, став переможцем.
|| Який закінчився перемогою.
|| Який виражає радість із приводу перемоги.
|| Який символізує, засвідчує перемогу.
2》 перен. Який виражає усвідомлення переваги кого-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переможний — (який йде з перемогою) звитяжний, всеперемагаючий, всепереможний. Словник синонімів Полюги
- переможний — перемо́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- переможний — Звитяжний, с. всепереможний, зап. побідоносний; п! НЕЗДОЛАННИЙ. Словник синонімів Караванського
- переможний — див. нищівний Словник синонімів Вусика
- переможний — [пеиреиможнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- переможний — ПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е. 1. Стос. до перемоги. Переможна хода; // Який переміг, став переможцем. Повертав [Данилко] до батька заюшений кров'ю, з подертою сорочиною, проте переможний (Ю. Яновський); // Який закінчився перемогою. Словник української мови у 20 томах
- переможний — ПЕРЕМО́ЖНИЙ (який здобув, здобуде перемогу; який закінчиться перемогою), ЗВИТЯ́ЖНИЙ поет., ВСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ (УСЕПЕРЕМО́ЖНИЙ), ВСЕПЕРЕМАГА́ЮЧИЙ (УСЕПЕРЕМАГА́ЮЧИЙ) (який усе або завжди перемагає). Словник синонімів української мови
- переможний — Перемо́жний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- переможний — ПЕРЕМО́ЖНИЙ, а, е. 1. Стос. до перемоги. Відступали [бійці Уральсько-Сибірської дивізії] все вище, відступали, як у небо, і там, на скелястих, занесених снігом верховинах Уралу, дали ворогові [колчаківцям] перший переможний бій (Гончар, II, 1959, 303)... Словник української мови в 11 томах