пихтір

Значення в інших словниках

1. пихтір — пихті́р іменник чоловічого роду, істота мішок для годівлі коней діал. Орфографічний словник української мови
2. пихтір — ПИХТІ́Р, а́, ч., діал. Мішок для годівлі коней. Іван поспішно розчинив ворота, підвода заїхала до двору. Гість неквапливо прив'язував до дишля пихтір з сіном (Ю. Збанацький). Словник української мови у 20 томах
3. пихтір — РЕ́ПТУХ (мішок або торба для годівлі коней у дорозі), ОПА́ЛКА діал., ПИХТІ́Р діал. Коні з рептухами на мордах стояли у дворі, навіть не випряжені з саней (А. Головко); Під'їхавши до скирти, Полікарп чіпляє коням опалку, а сам — за вила (М. Словник синонімів української мови
4. пихтір — ПИХТІ́Р, а́, ч., діал. Мішок для годівлі коней. Іван поспішно розчинив ворота, підвода заїхала до двору. Гість неквапливо прив’язував до дишля пихтір з сіном (Збан., Сеспель, 1961, 271). Словник української мови в 11 томах
5. пихтір — Пихтір, -ра м. = рептух 2. см. піхтір. Словник української мови Грінченка