1. Великий тлумачний словник сучасної мови

плющати

плюща́ти

-щу, -щиш, недок.

Те саме, що плюскати 1).

|| безос., у знач. присудк. сл.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плющати — плюща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плющати — ПЛЮЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що плю́скати 1. Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис); Тиша, плющить вода (О. Гончар); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Словник української мови у 20 томах
  3. плющати — ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину — рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИ (ПЛЕСКОТІ́ТИ) підсил., ПЛЕСКОТА́ТИСЯ (ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ) підсил., ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИ підсил., БИ́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
  4. плющати — ПЛЮЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що плю́скати 1. Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518); Тиша, плющить вода (Гончар, II, 1959, 230); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Забіла... Словник української мови в 11 томах
  5. плющати — Плюща́ти, -щу́, -щи́ш гл. = плюскати. Уночі тріщить, а вдень плющить. Ном. № 518. Словник української мови Грінченка