плющати
ПЛЮЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що плю́скати 1.
Не к різдву йде, а к великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис, 1864, № 518);
Тиша, плющить вода (Гончар, II, 1959, 230);
Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 82);
Стало чути, як щось почало бов-татися в калюжинах… плющати (Вас., Талант, 1955, 45);
// безос. , у знач. присудк. сл.
Втікачі розташувались на мочарі, під ногами у них плющало (Коцюб., І, 1955, 348).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плющати — плюща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- плющати — -щу, -щиш, недок. Те саме, що плюскати 1). || безос., у знач. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плющати — ПЛЮЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Те саме, що плю́скати 1. Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис); Тиша, плющить вода (О. Гончар); Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Словник української мови у 20 томах
- плющати — ХЛЮ́ПАТИ (про воду та іншу рідину — рухаючись, утворювати плескіт, хлюпання), ХЛЮ́ПАТИСЯ, ПЛЕСКА́ТИ, ПЛЕСКА́ТИСЯ, ПЛЕСКОТА́ТИ (ПЛЕСКОТІ́ТИ) підсил., ПЛЕСКОТА́ТИСЯ (ПЛЕСКОТІ́ТИСЯ) підсил., ПЛЮ́СКАТИ, ПЛЮ́СКАТИСЯ, ПЛЮЩА́ТИ, БИ́ТИ підсил., БИ́ТИСЯ підсил. Словник синонімів української мови
- плющати — Плюща́ти, -щу́, -щи́ш гл. = плюскати. Уночі тріщить, а вдень плющить. Ном. № 518. Словник української мови Грінченка