1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побігайка

побіга́йка

-и, ж., розм.

Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побігайка — побіга́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. побігайка — див. жвавий; повія Словник синонімів Вусика
  3. побігайка — ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. – Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. побігайка — ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. — Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, — подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Мирний, II, 1954, 102). Словник української мови в 11 томах
  5. побігайка — Побігайка, -ки ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114. Словник української мови Грінченка