побігайка
ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида.
— Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, — подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Мирний, II, 1954, 102).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побігайка — побіга́йка іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- побігайка — див. жвавий; повія Словник синонімів Вусика
- побігайка — -и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побігайка — ПОБІГА́ЙКА, и, ж., розм. Людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида. – Мабуть, уже кудись майнула, побігайка, – подумала генеральша та й вийшла довідатись. Уляни в дівочій не було (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
- побігайка — Побігайка, -ки ж. Вѣчно бѣгающая изъ дому. Мабуть уже кудись майнула побігайка. Мир. ХРВ. 114. Словник української мови Грінченка