1. Словник української мови в 11 томах

побуяти

ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час.

Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (Пісні та романси.., 1956, 159);

Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (Фр., XI, 1952, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побуяти — побуя́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. побуяти — -яю, -яєш, док. Буяти якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побуяти — ПОБУЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. Буяти якийсь час. Погулявши, побуявши, Да стану гадати, Чи любити сокола, Чи вже перестати (з народної пісні); Я раз іще б хотів простерти крила і побуять свобідно в вишині (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. побуяти — Побуя́ти, -буя́ю, -єш гл. Побуйствовать, погулять. То вже бідний козак розгадає п'ятак, то нельзя по улиці пійти побуяти. АД. І. 114. Словник української мови Грінченка