повала

пова́ла

-и, ж., зах.

Стеля.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повала — Пова́ла: — стеля [1;14;15;18,26,I,III-V,X] Словник з творів Івана Франка
  2. повала — ПОВА́ЛА, и, ж., діал. Стеля. Йому так любо посидіти в тіснім ванькирі, заваленім трохи не до повали бебехами (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  3. повала — пова́ла стеля (ст): Степан Галайда лежав на вигнутому тапчані й широко відчиненими очима глядів на повалу. Думки, як сполошене гніздо зайців, стрибали, щезали й зривалися знов (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. повала — ПОВА́ЛА, и, ж., діал. Стеля. Йому так любо посидіти в тіснім ванькирі, заваленім трохи не до повали бебехами (Фр., VIII, 1952, 341). Словник української мови в 11 томах
  5. повала — Повала, -ли ж. Потолокъ. Вх. Зн. 66. МУЕ. III. 42. Словник української мови Грінченка