повикурювати
повику́рювати
-юю, -юєш, док., перех.
1》 За допомогою диму вигнати звідкись усіх чи багатьох. Повикурювати бджіл.
2》 перен. Примусити всіх чи багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.
3》 Випалити все чи багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.). Повикурювати всі цигарки.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повикурювати — повику́рювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повикурювати — Повику́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повикурювати — ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл. 2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. Словник української мови у 20 томах
- повикурювати — ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл. 2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. Словник української мови в 11 томах
- повикурювати — Повикурювати, -рюю, -єш гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР. І. 290. Словник української мови Грінченка