1. Словник української мови у 20 томах

повикурювати

ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., кого, що.

1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох.

Повикурювати бджіл.

2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання.

– Я хочу помалу повикурювати тих панків із сіл (І. Франко);

– Повикурюємо ось інтервентів, розв'яжемо собі руки, давайте тоді комуною жити (О. Гончар).

3. Випалити все або багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.).

Повикурювати всі цигарки.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повикурювати — повику́рювати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. повикурювати — -юю, -юєш, док., перех. 1》 За допомогою диму вигнати звідкись усіх чи багатьох. Повикурювати бджіл. 2》 перен. Примусити всіх чи багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. 3》 Випалити все чи багато чого-небудь (цигарки, тютюн і т. ін.). Повикурювати всі цигарки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повикурювати — Повику́рювати, -рюю, -рюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. повикурювати — ПОВИКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, док., перех. 1. За допомогою диму вигнати звідкись усіх або багатьох. Повикурювати бджіл. 2. перен. Примусити всіх або багатьох піти звідкись геть або залишити місце свого проживання. Словник української мови в 11 томах
  5. повикурювати — Повикурювати, -рюю, -єш гл. Выкурить (во множествѣ). Котрому козакові повні сакви жінка тютюну напхала... то все те повикурували. ЗОЮР. І. 290. Словник української мови Грінченка