повиходити
повихо́дити
-ить, -имо, -ите, док.
1》 Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх чи багатьох).
2》 перен. Вибути звідки-небудь, із чогось; залишити якийсь заклад, установу, організацію і т. ін. (про всіх чи багатьох).
3》 Прийти куди-небудь, опинитися десь (про всіх чи багатьох).
|| З'явитися, прибути для участі в чому-небудь.
|| тільки 3 ос. З'явитися на поверхні, проступаючи зсередини, стати видним скрізь або в багатьох місцях.
4》 Бути виданим, опублікованим, надрукованим (про все чи багато чого-небудь).
5》 з кого – чого. Вийти з певного середовища, соціальної групи або з якої-небудь місцевості (про всіх чи багатьох).
6》 Витратитися, вичерпатися (про гроші, кошти, які-небудь запаси) (всі чи багато з них).
7》 перен. Удатися яким-небудь унаслідок певної дії (про все чи багато чогось). Пиріжки повиходили гарні.
|| Стати ким-небудь або подібним до когось, набути певних рис, якостей і т. ін. (про всіх чи багатьох).
8》 за кого, також у сполуч. зі сл. заміж. Одружитися, стати чиїмись дружинами, жінками (про всіх чи багатьох).
Значення в інших словниках
- повиходити — повихо́дити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- повиходити — ПОВИХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх або багатьох). [Кобзар:] Де ж народ подівся?... Словник української мови у 20 томах
- повиходити — ПОВИХО́ДИТИ, ить, имо, ите, док. 1. Вийти звідки-небудь назовні, за межі чогось (про всіх або багатьох). [Кобзар:] Де ж народ подівся? [Хлопець:] За цвинтар повиходив (Мирний, V, 1955, 81); Трохи згодом повиходили [брати] із комори і пішли в хату (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
- повиходити — Повиходити, -димо, -дите гл. Выйти (о многихъ). Чорти повиходили всі з пекла. Рудч. Ск. І. 70. Повиходили на улицю як голубів парка. Чуб. V. 290. Повиходили тоді відьми з хати. Драг. 354. Словник української мови Грінченка