1. Великий тлумачний словник сучасної мови

погасати

погаса́ти

I -ає, недок., погаснути, -не; мин. ч. погас, -ла, -ло і погаснув, -нула, -нуло; док.

1》 Переставати горіти або світити, світитися (про світло, вогонь і т. ін.); згасати.

|| безос.

|| Ставати невидимим (про небесні світила, промені і т. ін.).

|| Темніти, меркнути, тьмяніти (про барви або що-небудь освітлене); потьмарюватися.

|| Наближатися до кінця, закінчуватися (про день, вечір і т. ін.).

|| перен. Втрачати блиск, жвавість, виразність (про очі, погляд).

|| перен. Втрачати натхнення, ставати до всього байдужим (про людину).

2》 перен. Втрачати силу вияву, слабнути; зникати, припинятися.

|| Затихати (про звуки).

3》 перен. Втрачати сили, здоров'я (про людину); вмирати.

II -аю, -аєш, док., розм.

Гасати якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погасати — погаса́ти 1 дієслово недоконаного виду переставати горіти; гаснути погаса́ти 2 дієслово доконаного виду гасати якийсь час розм. Орфографічний словник української мови
  2. погасати — див. бігати; гаснути Словник синонімів Вусика
  3. погасати — ПОГАСА́ТИ¹, а́є, недок., ПОГА́СНУТИ, не; мин. ч. пога́с, ла, ло і пога́снув, нула, ло; док. 1. Переставати горіти або світити, світитися (про світло, вогонь і т. ін.); згасати. Горіло світло, погасало, Погасло... (Т. Словник української мови у 20 томах
  4. погасати — ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ (ІЗГАСА́ТИ), ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ (ВГАСА́ТИ), ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ (ВТУХА́ТИ), ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово)... Словник синонімів української мови
  5. погасати — ПОГАСА́ТИ¹, а́є, недок., ПОГА́СНУТИ, не; мин. ч. пога́с, ла, ло і пога́снув, нула, ло; док. 1. Переставати горіти або світити, світитися (про світло, вогонь і т. ін.); згасати. Горіло світло, погасало, Погасло… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  6. погасати — Погаса́ти, -са́ю, -єш сов. в. погаснути, -ну, -неш, гл. Погасать, погаснуть, потухать, потухнуть. Горіло світло, погасало, погасло. Шевч. 148. Пішов по масло, та й в печі погасло. Ном. № 10934. Уже зорі погасають, ранок наступає. Федьк. II. 81. Словник української мови Грінченка