погородити
погороди́ти
-роджу, -родиш, док., перех.
1》 Поставити огорожі, тини, паркани.
2》 Закінчити городити (у 1 знач.).
3》 Городити якийсь час.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- погородити — погороди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- погородити — ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Поставити огорожі, тини, паркани. – А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (І. Нечуй-Левицький). 2. Закінчити городити (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
- погородити — ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Поставити огорожі, тини, паркани. — А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (Н.-Лев., І, 1956, 176). 2. Закінчити городити (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах
- погородити — Погороди́ти, -джу́, -диш гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі. Рудч. Ск. І. 144. Словник української мови Грінченка