1. Словник української мови Грінченка

погородити

Погороди́ти, -джу́, -диш

гл. Загородить (во множествѣ). Як прийдеш додому, то погороди загороди великі. Рудч. Ск. І. 144.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. погородити — погороди́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. погородити — -роджу, -родиш, док., перех. 1》 Поставити огорожі, тини, паркани. 2》 Закінчити городити (у 1 знач.). 3》 Городити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погородити — ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., що. 1. Поставити огорожі, тини, паркани. – А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (І. Нечуй-Левицький). 2. Закінчити городити (у 1 знач.). Словник української мови у 20 томах
  4. погородити — ПОГОРОДИ́ТИ, роджу́, ро́диш, док., перех. 1. Поставити огорожі, тини, паркани. — А бодай чорти спину городили Шпаченкові, як він оце мені погородив тини! (Н.-Лев., І, 1956, 176). 2. Закінчити городити (у 1 знач.). Словник української мови в 11 томах