погорілець
Погорілець, -льця
м. Погорѣлецъ. Черк. у. Погорілець хліб ззів, а солому спалив. Ном.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Погорілець — Погорі́лець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- погорілець — -льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- погорілець — Погорі́лець, -льця; -рі́льці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- погорілець — ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці – жебраки, убогі (С. Васильченко); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- погорілець — ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці — жебраки, убогі (Вас., II, 1959, 29); *У порівн. Словник української мови в 11 томах