1. Словник української мови у 20 томах

погорілець

ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч.

Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі.

Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці – жебраки, убогі (С. Васильченко);

* У порівн. Вирушив [Йонька] опівночі, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку і чоботи-дранки, наче той погорілець, у якого з господарства залишилася одна корівчина (Григорій Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Погорілець — Погорі́лець іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. погорілець — -льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. погорілець — Погорі́лець, -льця; -рі́льці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. погорілець — ПОГОРІ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Людина, яка втратила житло, майно під час пожежі. Самітно блимають на спаленій руїні огники в церкві, де зійшлися на сум погорільці — жебраки, убогі (Вас., II, 1959, 29); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  5. погорілець — Погорілець, -льця м. Погорѣлецъ. Черк. у. Погорілець хліб ззів, а солому спалив. Ном. Словник української мови Грінченка