1. Великий тлумачний словник сучасної мови

пожити

пожи́ти

I -живу, -живеш, док.

1》 Бути живим, жити якийсь час.

|| Вести активне, діяльне життя, мати насолоду від життя якийсь час.

2》 Перебувати, проживати де-небудь якийсь час.

3》 Жити у який-небудь спосіб або за певних умов якийсь час.

4》 чим, перен. Знаходити задоволення в чому-небудь, бути захопленим чим-небудь якийсь час.

5》 Вести з ким-небудь спільне життя, перебувати з кимсь у певних стосунках якийсь час.

6》 Почати жити спокійним, забезпеченим і т. ін. життям.

II див. поживати II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожити — пожи́ти 1 дієслово доконаного виду жити, проживати в певному місці, бути захопленим чимсь якийсь час пожи́ти 2 дієслово доконаного виду з'їсти, випити; витратити щось для своїх потреб Орфографічний словник української мови
  2. пожити — ПОЖИ́ТИ¹, живу́, живе́ш, док. 1. Бути живим, жити якийсь час. Стара не довго ще пожила: на другий рік по весіллю вмерла (Марко Вовчок); В Тетяни думка: поживу ще! У мене ж молоденький вік... (П. Словник української мови у 20 томах
  3. пожити — ЖИ́ТИ (вести життя в якийсь спосіб), ПРОЖИВА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ зі сл. життя, ВІКУВА́ТИ, ПРОБУВА́ТИ (протягом якогось часу); МА́ТИСЯ розм., ПОЖИВА́ТИ розм., ЖИ́ТИСЯ безос., розм., ПОВО́ДИТИСЯ безос., розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. пожити — Пожи́ти, -живу́, -живе́ш, -ве́, -живу́ть; поживи́, -ві́м, -ві́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. пожити — ПОЖИ́ТИ¹, живу́, живе́ш, док. 1. Бути живим, жити якийсь час. Стара не довго ще пожила: на другий рік по весіллю вмерла (Вовчок, 1, 1955, 238); В Тетяни думка: поживу ще! У мене ж молоденький вік… (Тич., Зростай.. Словник української мови в 11 томах
  6. пожити — Пожити см. поживати. Словник української мови Грінченка