поза
по́за
I -и, ж.
1》 Положення тіла людини або тварини.
|| Положення, що його спеціально приймає той, кого малюють або фотографують. Прибирати позу.
Патологічна поза — поза людини, яка спостерігається при деяких патологічних станах.
2》 Частина танцювального руху.
3》 перен. Нещира поведінка; хизування, рисовка. Ставати в позу.
II прийм., із знах. і оруд. в.
1》 Указує на предмет, місце і т. ін.: а) позад, по другий бік яких спрямована дія (знах. в.). Пройти поза двері; б) повз які, мимо яких спрямована дія (знах. в.); в) за межі яких спрямована дія (знах. в.); г) позад, по інший бік яких хто-, що-небудь є, міститься, перебуває (знах. і оруд. в.); ґ) за межами яких хто-, що-небудь є, міститься, перебуває (оруд. в.).
|| у сполуч. зі сл. садити, розсаджувати, сидіти і т. ін. Указує на предмет, біля якого хто-небудь розміщується для виконання певної дії або хтось перебуває, роблячи щось (знах. і оруд. в.).
2》 з оруд. в. Указує на місце дії, яка відбувається: а) по інший бік предмета, за чим-небудь; б) позад кого-, чого-небудь; в) за межами чого-небудь.
3》 з оруд. в. Указує на особу, предмет і т. ін., слідом за якими хто-небудь іде, щось рухається.
4》 з оруд. в. Указує на існування, наявність кого-, чого-небудь або перебування когось за межами того, що названо іменником (займенником).
5》 з оруд. в. Указує на те, що назване іменником виключається; крім чого-небудь.
|| Без чого-небудь.
6》 з оруд. в. Указує на можливість існування чого-небудь за умови, що назване іменником відсутнє, не існує.
7》 з оруд. в. Указує на перевищення якої-небудь міри, норми, на вихід за межі чогось, понад щось.
8》 з оруд. в. Указує на те, що дія відбувається всупереч, наперекір тому, що назване іменником, або незалежно від нього.
9》 з оруд. в. Указує на предмет, за межі якого поширюється дія.
10》 із знах. в. Указує на певний час перед чим-небудь.
Значення в інших словниках
- поза — по́за 1 іменник жіночого роду положення тіла людини або тварини по́за 2 прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- поза — (тіла) постава, положення, з. позитура; П. хизування. Словник синонімів Караванського
- поза — Постава, вистать Словник чужослів Павло Штепа
- поза — ПО́ЗА¹, и, ж. 1. Положення тіла людини або тварини в певний момент. На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (М. Коцюбинський); Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (О. Словник української мови у 20 томах
- поза — поза: ◊ поза тим окрім цього, попри все (ср, ст): – Як ся маєш? – Як завше, багато роботи, а поза тим – ніц. Якось-то ма́ється (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- поза — по́за (франц. pose, від poser – класти, ставити) 1. Надана тілу постава умисно чи мимовільно. 2. Частина танцювального руху. 3. Переносно – хизування, нещира поведінка. Словник іншомовних слів Мельничука
- поза — става́ти / ста́ти в по́зу (в пози́цію). Удавати з себе кого-небудь; приймати який-небудь вигляд, тон, щоб справити певне враження на когось. Фразеологічний словник української мови
- поза — I. ПО́ЗА (положення тіла людини або тварини у певний момент), ПОЗИ́ЦІЯ, ПОСТА́ВА, ПОЗИТУ́РА заст. Олена, що вважала нетактовним під час жалоби читати романи, зачитувалась тепер Біблією в поетичній позі (Ірина Вільде); Першого разу не міг уявити... Словник синонімів української мови
- поза — По́за, прийм. по́за, -зи; по́зи, поз Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поза — ПО́ЗА¹, и, ж. 1. Положення тіла людини або тварини. На лаві, в вигідній і мальовничій позі, розкинувся молодий циган (Коцюб., І, 1955, 368); Навпроти широко відчинених задимлених дверей стояли вряд в урочистих позах ковалі (Гончар, III, 1959, 92)... Словник української мови в 11 томах
- поза — Поза пред. За. Поза гаєм, гаєм, гаєм зелененьким там дівчина брала льон дрібненький. Чуб. V. 447. Скрізь і перед нами і поза нами бреніють жіночі чіпки, чоловічі шапки, дівочі квітчані волошками голови. Г. Барв. 148. поза очі. За глаза. Се не поза очі люде кажуть, а в вічі. Г. Барв. 426. Словник української мови Грінченка