1. Великий тлумачний словник сучасної мови

позабирати

позабира́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Взяти собі, із собою все чи багато чого-небудь.

|| Схопивши, охопивши рукою (руками або якимсь знаряддям), узяти все чи багато чого-небудь.

2》 Повести, повезти з собою, до себе всіх чи багатьох.

3》 Насильно взяти, відняти в когось усе чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох.

4》 розм. Заарештувати, затримати (всіх або багатьох).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позабирати — позабира́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позабирати — ПОЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Взяти собі, із собою все або багато чого-небудь. Люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (І. Нечуй-Левицький); Пшениченьку позабирають люди, Останеться суха стерня (Л. Словник української мови у 20 томах
  3. позабирати — Позабира́ти, -ра́ю, -ра́єш, -ра́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. позабирати — ПОЗАБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Взяти собі, із собою все або багато чого-небудь. Люди позабирали клунки з хлібом і поплентались на панський лан (Н.-Лев., II, 1956, 186); Пшениченьку позабирають люди, Останеться суха стерня (Гл., Вибр. Словник української мови в 11 томах