1. Великий тлумачний словник сучасної мови

позвикати

позвика́ти

-аємо, -аєте, док.

1》 з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх чи багатьох).

2》 до чого і з інфін. Звикнутися з чим-небудь (про всіх чи багатьох).

|| також без додатка. Освоїтися з чим-небудь, пристосуватися до чогось (про всіх чи багатьох).

|| до кого і без додатка. Зжитися з ким-небудь (про всіх чи багатьох).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позвикати — позвика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. позвикати — ПОЗВИКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх або багатьох). Вони [пересудливі жінки] вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать (Л. Глібов). 2. до чого і з інфін. Словник української мови у 20 томах
  3. позвикати — ПОЗВИКА́ТИ, а́ємо, а́єте, док. 1. з інфін. Звикнути робити що-небудь, поводитись яким-небудь чином і т. ін. (про всіх або багатьох). Вони [пересудливі жінки] вже, бачте, позвикали Скрізь по обідах куштувать (Гл., Вибр., 1951, 37). 2. до чого і з інфін. Словник української мови в 11 томах
  4. позвикати — Позвикати, -ка́ємо, -єте гл. Привыкнуть (о многихъ). Чи вже позвикали ваші дівчата в городі жити? Кіевск. у. Словник української мови Грінченка