1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покорити

покори́ти

I див. покоряти.

II -рю, -риш, док., перех.

Корити (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покорити — (силою змусити коритися) підкорити, приневолити, уярмити// прибрати до рук. Словник синонімів Полюги
  2. покорити — покори́ти 1 дієслово доконаного виду завоювати покори́ти 2 дієслово доконаного виду корити деякий час Орфографічний словник української мови
  3. покорити — ПОКОРИ́ТИ¹ див. покоря́ти. ПОКОРИ́ТИ², рю́, ри́ш, док., кого. Корити (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час. Словник української мови у 20 томах
  4. покорити — покоря́ти / покори́ти се́рце чиє. Викликати у кого-небудь пошану, любов до себе. Ви, пані,— ангел, Ви покорили моє серце (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
  5. покорити — ЗАГА́РБАТИ (насильно захопити чужу територію, поневолити інші народи), ЗАХОПИ́ТИ, ПІДКОРИ́ТИ, ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ЗАЖЕ́РТИ підсил. розм., ЗАГРАБА́СТАТИ підсил. розм.; ЗАВОЮВА́ТИ, ПОЛОНИ́ТИ, ЗВОЮВА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  6. покорити — ПОКОРИ́ТИ¹ див. покоря́ти. ПОКОРИ́ТИ², рю́, ри́ш, док., перех. Корити (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час. Словник української мови в 11 томах
  7. покорити — Покори́ти, -рю́, -риш гл. Смирить? Біг покорить, Біг і простить. Ном. № 60. --------------- Покорити, -ся см. покоряти, -ся. Словник української мови Грінченка