покулачити

Значення в інших словниках

1. покулачити — покула́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. покулачити — ПОКУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, розм. Побити кулаками. – Ми його відведемо додому, там він проспиться, а що вас трохи покулачив, то хіба вже так дуже? (Л. Юхвід). Словник української мови у 20 томах
3. покулачити — ПОБИ́ТИ кого (ударами завдати болю, пошкоджень тіла), НАБИ́ТИ, ОББИ́ТИ кому що, рідше, ВСИ́ПАТИ кому, розм., НАСИ́ПАТИ кому, розм., НАДАВА́ТИ кому, розм., НАКЛА́СТИ кому, розм., НАКЛЕПА́ТИ кому що, розм., ВІДДУБА́СИТИ розм., НАДУБА́СИТИ розм. Словник синонімів української мови
4. покулачити — ПОКУЛА́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Побити кулаками. — Ми його відведемо додому, там він проспиться, а що вас трохи покулачив, то хіба вже так дуже? (Юхвід, Оля, 1959, 124). Словник української мови в 11 томах