1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покійний

покі́йний

-а, -е.

1》 Який помер, померлий.

|| у знач. ім. покійний, -ного, ч.; покійна, -ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця.

2》 рідко. Спокійний.

|| Зручний (про предмети).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покійний — 1. спокійний, спокійнісінький, див. смирний, зговірливий, кроткий, робкий, малодушний 2. це мрець Словник чужослів Павло Штепа
  2. покійний — покі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. покійний — ПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який помер, померлий. Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню (Леся Українка); [Шумейко:] Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (І. Микитенко); // у знач. ім. покі́йний, ного... Словник української мови у 20 томах
  4. покійний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
  5. покійний — Покі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. покійний — ПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який помер, померлий. Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню (Л. Укр., І, 1951, 106); [Шумейко:] Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (Мик., І, 1957, 464); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
  7. покійний — Покійний, -а, -е Покойный, умершій. Загубила материну хустку, що ще од її покійної матері. Кв. Словник української мови Грінченка