покійний
1. спокійний, спокійнісінький, див. смирний, зговірливий, кроткий, робкий, малодушний
2. це мрець
Джерело:
Словник чужомовних слів і термінів Павло Штепа
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покійний — -а, -е. 1》 Який помер, померлий. || у знач. ім. покійний, -ного, ч.; покійна, -ної, ж. Померла людина; небіжчик, небіжчиця. 2》 рідко. Спокійний. || Зручний (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
- покійний — покі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- покійний — ПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який помер, померлий. Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню (Леся Українка); [Шумейко:] Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (І. Микитенко); // у знач. ім. покі́йний, ного... Словник української мови у 20 томах
- покійний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Словник синонімів української мови
- покійний — Покі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- покійний — ПОКІ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який помер, померлий. Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню (Л. Укр., І, 1951, 106); [Шумейко:] Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (Мик., І, 1957, 464); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах
- покійний — Покійний, -а, -е Покойный, умершій. Загубила материну хустку, що ще од її покійної матері. Кв. Словник української мови Грінченка