1. Великий тлумачний словник сучасної мови

покінчати

покінча́ти

-аю, -аєш, док., перех.

Закінчити багато чого (одне за одним).

|| Закінчити що-небудь у кілька заходів; у різний час (про всіх чи багатьох).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покінчати — покінча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. покінчати — ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. Закінчити багато чого (одне за одним). [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (І. Словник української мови у 20 томах
  3. покінчати — ПОКІНЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Закінчити багато чого (одне за одним). [Старшина:] Ехе-хе! Діла, діла! Коли-то ти їх покінчаєш? (К.-Карий, І, 1960, 38); Я і других не менше цікавих для мене робот [робіт] не покінчала (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  4. покінчати — Покінча́ти, -ча́ю, -єш гл. Окончить (во множествѣ). Словник української мови Грінченка