покіт

Значення в інших словниках

1. покіт — покі́т іменник чоловічого роду похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил рідко Орфографічний словник української мови
2. покіт — ПОКІ́Т, ко́ту, ч., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Вода оддавала весь зелений покіт узгір'я (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
3. покіт — СХИЛ (похила, спадиста поверхня чого-небудь), УКІ́С (ВКІС), СПАД, У́ХИЛ, УЗБІ́ЧЧЯ, ОБОЧИНА, РОЗКА́Т рідше, ПОКА́Т (ПОКІ́Т) рідше, ЗБІЧ діал., ЗБІ́ЧЧЯ діал., СПО́ХІВ діал.; УЗГІ́Р'Я (ВЗГІ́Р'Я), ВІ́ДКИД діал. Словник синонімів української мови
4. покіт — ПОКІ́Т, ко́ту, ч., рідко. Похилена поверхня чого-небудь, пологий спуск; схил. Вода оддавала весь зелений покіт узгір’я (Вовчок, І, 1955, 352). На поко́ті ві́ку — те саме, що На схи́лі ві́ку ( див. схил). Словник української мови в 11 томах
5. покіт — Покіт, -ко́ту м. 1) Скатъ. Гори крутоярі з зеленими покотами. К. ЧР. 62. 2) в покіт = покотом. Словник української мови Грінченка